"Рік під прицілом окупантів": як тримаються 40 жителів Новоандріївки на Запоріжжі (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Новоандріївка — українське село на Оріхівщині у Запорізькій області, яке сформувалося серед мальовничих степових пейзажів. До війни кількість населення становила 500 мешканців. Зараз у селі залишається близько 40 людей, які вже рік щодня відчувають на собі жахи війни.

Кореспондент «Акцента» відвідав Новоандріївку разом з місцевим мешканцем Дмитром Марченком і депутатом Оріхівської міськради Олександром Біллерисом. Чоловіки супроводжували волонтерів з Черкас, які привезли до села гуманітарну допомогу. Відео з Новоандріївки — в кінці тексту.

«Це моє рідне село. Це місце моєї сили. У нас були дуже гарні люди: у селі часто відбувалися різні свята, місцеві збиралися разом і дарували один одному емоції, радість. Не тільки тим, хто живе в селі, а й запрошеним гостям», —розповідає Дмитро про місце, де він народився і виріс.

Понад рік тому до Оріхівщини завітали «гості», яких ніхто не запрошував — російські окупанти. Їх просування зупинилося за півтора кілометри від Новоандріївки.

Росіяни і досі нищать село усіми доступними видами зброї на цій дистанції. Проте, в останні місяці ЗСУ не дають їм почувати себе володарями ситуації: окупантів вдалося відтіснили подалі. Зараз село знаходиться приблизно в трьох кілометрах від військових країни-терориста.

**Будівля сільської ради у Новоандріївці**

**Місцевий Будинок культури. Вид здалеку**

Лише сорок мешканців Новоандріївки зустріли весну у себе вдома. Переважна більшість селян виїхала через постійні обстріли. Понівечені будинки цих людей видно всюди, коли їдеш сільською дорогою. З уцілілих домоволодінь за допомогою від волонтерів виходять поодинокі люди, переважно поважного віку.

«Того, що було, вже немає. Є, але менше. Ось один, другий, третій розбиті будинки. А далі там взагалі, краще не їхати. Як осталось до Нового року 40 чоловік, так ми й живемо. Там, де я жив, взагалі нічого немає, там страх…» — описує чоловік Микола обстановку у селі.

**Микола, один із мешканців Новоандріївки**

Дійсно, руйнування у Новоандріївці серйозні та відбуваються регулярно. Наприклад, у будівлю місцевого будинку культури «прилітало» вже кілька разів. Приміщення частково відремонтували незадовго до війни. Тут влаштовували дискотеки, проводили весілля та інші заходи.

Схожа ситуація виникла і з місцевим КЗ «Новоандріївський навчально-виховний комплекс «Школа-дитсадок». Усі корпуси установи або пошкоджено або знищено. Наш супутник Дмитро, під час одного з таких прильотів, знаходився зовсім поряд і допоміг загасити пожежу, яка спалахнула через хмиз, що знаходився поблизу школи.

«Шість будинків згоріли вщент, десь двадцять п’ять непридатні до проживання. А ті, у яких залишилися цілі стіни, але потрапляли снаряди, їх набагато більше. Я думаю десь відсотків двадцять сім житлового фонду непридатні до життя», — аналізує ситуацію з руйнуваннями у селі Дмитро. Тут важливо розуміти, що навіть частково пошкоджені будинки взимку без нагляду також стали непридатними: сніг і дощ руйнує все з середини через отвори у даху і вікнах.

На щастя, у Новоандріївці немає загиблих через російські обстріли, але кілька мешканців села все ж отримали серйозні поранення. Є травмований чоловік, якому ампутували ногу. Він знаходиться у будинку інвалідів, має батьків-пенсіонерів.

Під час поїздки до Новоандріївки Дмитро познайомив нас зі своєю першою вчителькою — Оксаної Іванівною, яка виховала багато поколінь дітей, викладаючи математику у місцевій школі. Жінка каже, що їжу і воду місцевим доставляють волонтери, але залишаються складнощі, які потребують вирішення:

«Проблема у нас із адміністрацією, що ніхто не з’являється. Євродопомога… Знаєте як? Комусь уже видали, а у нас ні есемесок немає, ні звернуться ні до кого, ні транспорту, треба пішки аж в Оріхів йти, там о дев’ятій годині є маршрутка на Запоріжжя. І назад так само. В нас же немає ні електрики, ні газу, ні зв’язку. Ми йдемо отам на горку, під постріли… То є, то немає (ред. зв’язку). Адміністрація трубку не підіймає, або зайняті люди. З оцим проблема в нас», — каже Оксана Іванівна. Жінка мешкає у будинку разом з чоловіком Федором Сергійовичем, поряд з понівеченими будинками сусідів. Вони доглядають за власним господарством, а молоком і м’ясом залюбки діляться із сусідами.

Замість зруйнованого мобільного зв’язку у селі, росіяни пропонують жителям Новоандріївки імперські радіостанції РФ, на яких лунають гімни країни-агресора.

Таке відкриття для себе зробив житель Новоандріївки Ігор: чоловік випадково натрапив на хвилю окупантів і повторив це у нашій присутності. Момент можна побачити на відео в кінці тексту. Нажаль, тут мовлення помийного радіо є наслідком захоплення територій, де знаходяться українські вежі зв’язку.

Куди не кинь око, у Ігора на подвір’ї можна побачити залишки від ворожих ракет та снарядів. Навіть свиня, яку тримає чоловік, колись отримала поранення від загарбників. Ігор показав нам залишки від РСЗВ «Ураган», які склав подалі від свого двору, та інші боєприпаси, якими росіяни атакують цивільних мешканців Новоандріївки.