22-річний аеророзвідник 12 бригади спецпризначення «Азов» на позивний «Додя» від початку великої війни нищить окупантів на Запорізькому та Донецькому напрямках.
До повномасштабної війни Додя навчався на історика в Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького, а також займався просвітницькою діяльністю та організував різноманітні вишколи для цивільних від Нацкорпусу. Події 24 лютого, згадує військовослужбовець, для нього були очікуваними, тож одразу, не вагаючись, взяв до рук зброю і без попереднього практичного досвіду прийняв перші бої за Мелітополь.
Журналісти «Суспільного» поспілкувалися з героєм.
- Що ви робили до початку війни?
—До повномасштабної війни я навчався на історика в Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького. Також я займався просвітницькою діяльністю та організовував різноманітні вишколи для цивільних.
- Як ви реагували на події 24 лютого 2022 року?
Події 24 лютого для мене були очікуваними, тож я одразу взяв до рук зброю і прийняв участь у перших боях за Мелітополь.
- Ви були частиною Національного корпусу до початку війни?
Так, я був у Національному корпусі і був студентом історичного факультету. Напередодні повномасштабної війни, я провів останній з вишколів, де ми навчали людей надавати першу домедичну допомогу і тримати зброю.
- Як розпочалося 24 лютого для вас?
Я взяв побратимів, ми записалися, отримали зброю і одразу виконували бойові завдання. Нам сказали розсередоточитись по місту і нав’язувати городські бої.
- А яке було ваше перше бойове завдання?
Нам сказали розсередоточитись по місту і нав’язувати городські бої. Ми підійшли до мотокросу, зробили собі позицію біля дороги. План був такий, що ми пропускаємо броньовану техніку і відпрацьовуємо по вантажівкам з ПГ-2 «Муха».
- Як ви виконували це завдання?
Ми чекали, але намагання завдання було відпрацювати по вантажівкам, оскільки «Муха» би їх взяла. А потім ми мали відійти, перегрупуватися і перейти на іншу позицію. О годині ночі ми виїхали з Мелітополя до Василівки, де зустрілися з силами.
- Що сталося далі?
Нас вишукували в Василівці. З 100 людей лише 20 мали військовий досвід. Потім нас попросили, хто готовий їхати на Мелітополь без досвіду, і близько 30 людей підняли руки. Ми приїхали туди, зустрілися з Володею Мінько, який вже прийняв бій. Він сказав, що в місті відбувається жах, і ми від’їхали у бік Молочанська.
- Як розвивалися події після цього?
Ми отримали повідомлення про колону з 50 танків, які йшли на нас, і не мали засобів протистояти. Ми від’їхали до Василівки, де наша артилерія розгорнулась. Потім отримали дзвінок, що колону знищено, і нам сказали їхати за трофеями. Але план не вдався, і ми повернулися назад, де місцеві повідомили, що прильоти були, але не поцілили.
Ми залишились у Василівці і виконали там бойове завдання. Це був мій перший бій, обстріл. Там вперше я відчув екстрім бою.
- На вашу думку, чому так швидко окупували Мелітополь?
Головна причина — це були завербовані люди ФСБ та колаборанти, навіть серед вищих чинів, які давали такі накази.
- Чим запам’ятався цей перший бій?
Перш за все були великі хвилювання. Але коли все почалося, я просто механічно робив те, що треба. У мене не було бронежилетів, форми, тільки автомат, магазини та «Мухи». Не було аеророзвідки, тільки звичайна розвідка, але не професійно. Це було найважче.
- Як розвивалася ваша військова кар’єра після цього?
Після цього я перейшов до складу Азову, потрапив у аеророзвідку. Я вже не брав участь у прямих стрільбах, але було багато відпрацювань, коригувань, розвідки. Я перейшов на Запорізький і Донецький напрямки.
- Чому ви обрали саме аеророзвідку?
Це дуже перспективний напрямок. Мені подобається інноваційний підхід і бачення свого результату. У аеророзвідці ти взлітаєш, виявляєш ворожу техніку та особовий склад, і працюєш з артилерією для їх знищення.
- Що ви опанували з аеророзвідки?
На початку я літав на дроні «Мавік». Це було елементарно, але я робив це близько чотирьох місяців.
- Як ви розвивали свої навички в аеророзвідці?
Спочатку я працював з дроном «Мавік», а потім перейшов на складніші моделі, такі як Фурія та Лелека. Робота в аеророзвідці схожа на відеогру, але насправді це набагато складніше і відповідальніше.
- Які виклики ви зустрічаєте в аеророзвідці?
Головним викликом є протидія радіоелектронним боротьбам та протиповітряній обороні ворога. Це вимагає від нас постійного навчання та адаптації.
- Як ви оцінюєте прогрес ворога?
Ворог швидко навчається та модернізує свої тактики та засоби. На початку війни їхня тактика була передбачуваною, але зараз вони сильно прогресували, особливо у використанні дронів.
- Які є переваги України у цій війні?
Наша головна перевага — це мотивація та воля боротися за свою землю. Наша єдність та взаємодопомога є ключовими факторами.
- Як ви ставитеся до інформаційної кампанії та мемів про ворога?
На початку війни такі меми піднімали дух, але зараз важливо не недооцінювати ворога. Важливо розуміти, що ми маємо справу з серйозним противником.
- Які ваші особисті плани після перемоги?
Після перемоги я хочу займатися просвітницькою діяльністю та патріотичним вихованням. Для мене важливо розвивати нашу молодь та мислити на довгострокову перспективу.
|
